Олександр Колб для свого YouTube-каналу «Велика Риба» записав ексклюзивне інтерв'ю з бізнесменом Василем Хмельницьким. Без цензури і коригувань з боку прес-служби. Найважливіші тези з годинної бесіди зібрали в цьому матеріалі.
Яким буде бізнес майбутнього?
Останні 10 років я займаюся тим, що шукаю можливість знайти бізнес майбутнього. Що в майбутньому буде затребуване? В майбутньому будуть затребувані розумні люди і інновації. І я сюди йду.
За останні роки я, напевно, відвідав 20 інноваційних парків, побував в двадцяти різних країнах разом з командою. Я набрався досвіду. І 4 роки тому почав будувати. Я вже усвідомив, що розумію шлях. Насправді, у мене немає чіткої стратегії. Світ змінюється - і ми змінюємося разом зі світом. З цим парком (ред. - інноваційний парк UNIT.City) у нас є стратегія на 5 років, але ми прекрасно розуміємо, що протягом п'яти років будуть зміни, і ми будемо під них підлаштовуватися. МОжливо будемо не підлаштовувати, а створювати їх. Це наступний виклик.
Повальних інвесторів, які хочуть проінвестувати в Україні, - немає
Я бачу невеликий зсув, але не сказав би, що це основа. Тому що, на жаль, таких повальних інвесторів, які хочуть проінвестувати в Україні, - немає. Нам на це розраховувати не можна. Нам потрібно підтримувати малий і середній бізнес, навчати їх і створювати якісь продукти у нас в країні. А можливості у нас необмежені.
Я їздив по світу і зустрічався з безліччю представників компаній. Підхід, який був раніше у китайців: Ми побудуємо тут завод, у нас є дешева робоча сила - в сучасному світі вже майже не працює. Дуже багато інноваційних підходів зараз: технології, робототехніка, штучний інтелект.
Я зустрічався з представниками німецької компанії, вони виробляють будівельні суміші. Я запропонував їм приїхати в Україну: локація крута, робоча сила недорога, розумна молодь. Вони кажуть, дивіться, у нас завод коштує € 70 млн, оборот у нас € 40 млн. Заробляємо ми € 10 млн. Працюють у нас на виробництві 40 осіб. Всі процеси автоматизовані. І витрати у нас - 7% в обороті. Скажіть, будь ласка, навіщо нам їхати в Україну? Кожна країна підтримує свого виробника. Якщо ти в будь-якій точці Європи сьогодні створюєш робочі місця, виробництво - тобі дають кредити під 1%, під 0,5% - тільки створюй.
Потрібно думати, як створити наші підприємства, які будуть виробляти продукцію і розвивати виробництво тут. І це колосальний ринок.
Ви можете зайти в будь-який гіпермаркет, подивитися, скільки продукції не українського виробництва - починайте виробляти. Я вам гарантую, це буде прибутково. Я готовий інвестувати в невеликі проекти. Це для мене не зовсім бізнес, але я готовий підтримати українського підприємця.
Велика проблема для країни - відтік талановитих людей
Я вважаю, що дуже велика проблема для країни, яку недооцінюють, - це відтік наших талановитих хлопців. Вони не можуть тут знайти можливості і їдуть працювати за кордон. І чесно скажу, я прагматично дивлюся на речі, талановиті хлопці, які вже виїхали працювати до Польщі, в 95% випадків не повернуться. Щоб ми тут не робили і не говорили.
Кожна країна утримує таланти. Сьогодні молода хлопець, який талановитий, який виїхав до Польщі - вже отримав кредит на 25 років під квартиру, під машину, знайшов собі дружину, діти пішли в школу, в садок - і все. Мало шансів, що він повернеться.
Але варіант створити екосистему, завдяки якій він буде думати: їхати чи ні - бо він такий же сервіс зможе отримати тут, також заробляти - це можна.
Сьогодні території практично не мають ніякого значення, тільки талановиті люди. І є державні програми, які переманюють людей. І ми бачимо, що українці дуже талановиті креативні люди. І нам цікаво, щоб вони залишалися в нашій країні.
Я розумію в Україні, я тут живу. Тут у мене батьки, друзі. Мені тут подобається, тому я тут і роблю бізнес. Це буде вигідно для підприємців, для нас і для країни. Це новий підхід. Це, як стратегія блакитного океану, коли об'єднуються дві різні сфери. Ми об'єднуємо все разом, створюємо таку екосистему, де все домагаються успіху.
Мета - створити екосистему, яка підштовхне до успіху
Unit.City - це бізнес про новації. Ми не будуємо просто парк або будівлю. Ми будуємо екосистему. Тут є безліч компаній, але всі ці компанії пов'язані тільки з новаціями. Ми побудували абсолютно новий, сучасний університет - Ucode. Він заснований на останніх підходах в IT-бізнесі. У Unit.City також є бізнес-школа, акселератів. Дуже важливо, щоб всі ці люди, які вчаться, змішувалися разом і шукали нові підходи.
Що таке новація? Наприклад, якщо я займаюся якимось бізнесом, щось виробляю, а ви - айтішник. Ми з вами зустрілися на цьому майданчику, посиділи в кафе, подумали - і ви запропонували створити спеціальну програму, яка допоможе продавати мій товар. Це вже новий підхід, який можна фінансувати.
Ми тільки починаємо цей процес. Якщо Unit.City в Києві вже 3 роки, то в Харкові ми все побудували за півроку і розраховуємо, що через 3-4 місяці відкриємося (ред. - інтерв'ю записано в грудні). Подивимося що буде далі. Наше завдання - створити тут максимальну кількість сервісів, в тому числі: ресторани, житло, інститути, коворкінг, акселератори, наукові центри. Постараємося дати юридичні послуги, подбаємо про безпеку, постараємося навчити новим підходам, маркетингу. Мета - створити екосистему, яка підштовхне вас до успіху.
Харків - дуже гарне місто для такого проекту. Тому що багато університетів, багато шкіл, багато молоді. На жаль, виробництво наше стагнує, тому тут крім бізнес-школи ще буде акселератор. І ми в перспективі хочемо зробити такий маленький виробничий акселератор.
Ми вийдемо в операційний нуль через 3 роки, через 10 років повернемо інвестиції
Зараз в харківський Unit.City проінвестовано близько $ 10 млн. І скільки ще буде проінвестовано - не знаю, все залежить від ринку.
Ми вийдемо в операційний нуль через 3 роки, через 10 років ми повернемо інвестиції, тільки потім почнемо заробляти. За рахунок чого? За рахунок оренди, сервісу. Це все буде приносити невеликий, але прибуток.
У мене є альтернатива, де я заробляю швидше і менш ризиковано, а частину грошей я інвестую в impact-проект, тому що зацікавлений, щоб наша країна швидше виходила з економічної кризи, а ця дорога не швидка. Це мені подобається.
Ми робимо те, що ми можемо робити. Те, що може робити держава, нехай робить держава. Ми не найбагатша компанія в Україні. Ми, напевно, входимо в топ-50 компаній. Але ми - найінноваційніша. Ми весь час вчимося. Ми три рази в рік командою їздимо по світу, вивчаємо, які інновації впроваджують інші компанії, що з цього можна застосувати у нас. Чи можемо ми змінити все? Ні. Те, що ми можемо зробити - ми міняємо.
Ми не пускаємо партнерів без грошей, але нам мало тільки грошей
Чи можемо ми залучити інвестора? Теоретично можемо, я люблю партнерів. Якщо прийде компанія, яка хоче в Харкові відкрити щось потужне на базі нас. Якщо ми побачимо, що з цим інвестором у нас є синергія, вони дадуть нові підходи управлінські. Може бути, нові американські або європейські компанії сюди прийдуть разом з ними, то ми готові.
Ми не пускаємо партнерів без грошей, але нам мало тільки грошей. Якщо у людини є тільки гроші, він займається, наприклад, вугільним бізнесом і хоче проінвестувати в нас - швидше за все, ми на це не підемо.
Я вірю, що Amazon рано чи пізно зайде в Україну. Більш того, Amazon викупив компанію Ring за дуже великі гроші і вона тут працює. Я сподіваюся, що Ring буде сидіти у нас. Нам це вигідно, тому що це західна компанія. Крім того, що вони будуть платити за оренду, вони також зможуть поділитися своїми навичками і знаннями.
Ось пішли 20 осіб попрацювати - попрацювали в західній компанії 2-3 роки, навчилися, пішли, створили свій маленький бізнес. Це круговоріт інноваційного підходу. Це найбільша цінність.
Як ми відбираємо команду?
Диплом в сучасному світі не має ніякого значення, мають значення тільки твої знання. У нас цей тренд є, але він швидко буде йти. Я ніяк не ставлюся до дипломів.
Як ми відбираємо команду? Припустимо, якщо я знаю, що мені в цьому році потрібно набрати 10 менеджерів, я оголошую конкурс. Ми відбираємо 30 осіб. Люди платять за освіту, вони вчаться 3 місяці. Це навчання проходить або у нас, або при якійсь бізнес-школі. В кінці вони захищають свої проекти. Протягом всього навчання є людина, яка відстежує, як кожна людина ставиться до роботи, як він думає, як вирішує завдання - і в кінці з 30 чоловік ми 10 запрошуємо до себе на роботу.
Я часто розповідаю, як до мене приходить влаштовуватися молода людина. Йому 30 років, він вже десять робіт поміняв. Я питаю: «Ну як ти десять робіт поміняв, я тебе не візьму на роботу.» Він каже: «Розумієте, хочу знайти роботу до душі.» Я хочу сказати, хлопець, дивись, ти вже ніколи не зможеш знайти роботу до душі. Тому що, що таке робота до душі - це ти береш будь-яку роботу і досягаєш там успіху.
Люди думають, що бізнес - це тільки про гроші
Гроші - це інструмент. Виключно. Я до грошей ставлюся як до товару. Інвестую, отримую зворотний ресурс і все. Люди думають, що бізнес - це тільки про гроші. Так, ми повинні рахувати кожну копійку. Але бізнес повинен бути і соціально відповідальним. Це сьогодні новий тренд. Сьогодні ти повинен бути публічним. Ти повинен бути відкритим. І ми сюди йдемо. Це не було трендом 10 або 20 років тому.
Найбільша з привілегій від відкритості - це репутація. Ти не можеш мати хорошу репутацію, якщо ти закритий, якщо ти не прозорий.
Якщо у тебе хороша репутація, повірте, через 5-6 років банки за тобою будуть ганятися, щоб дати тобі дешевий кредит. Вони розуміють, що ти точно віддаси. Це для них цінність. Компанії будуть давати тобі товар в лізинг або під реалізацію, а великі компанії будуть тобі платити передоплату, бо ти відкритий, у тебе крута репутація, ти соціально відповідальний. Так рухається світ.
У мене є соціальна відповідальність, але у мене не благодійність. Благодійність насправді не сильно репутаційна річ. Дивіться, ви витратили $ 100 тисяч і побудували садок в своєму рідному містечку. Що подумають люди? Звичайні люди подумають: «Скіки ж це він украв?». Треба ще його попросити, щоб він відремонтував дорогу і побудував кафе. Вони не думають, скільки ви працюєте і ризикуєте. Тому, краще не відремонтувати школу, а створити школу, дати можливість людям заробити гроші.
У мене є хороший кейс. Я коли жив в Санкт-Петербурзі, працював на будівництві, в кооперативі, а в суботу та неділю допомагав розвантажувати меблі. Добре, якщо шафа або холодильник, а ось, якщо рояль потрібно було занести на 5 поверх, а він в ліфт не поміщається, то це катастрофа. І так заробляв гроші. За 5 років непогано заробив.
І ось цікаво, коли я приїжджав додому, зустрічався з однокласниками і розповідав, що я працюю вечорами, розвантажують меблі по вихідним, то вони починали мене недолюблювати. Вони порівнювали, що я трудоголік, а вони ледарі. Звичайно, це не зближувало нас. Я це зрозумів. І наступного разу говорив: «Та, хлопці, пощастило просто!». Тоді вони говорили: «Ааа, братан, нормально. А нам тут не пощастило. » Коли ти не розповідаєш, як важко працюєш, а говориш, що просто пощастило, то це нормально, це життя.
Більше порад від Василя Хмельницького - в повному інтерв'ю для на каналу «Велика Риба».
на розсилку
